Регіональний ландшафтний парк “ Диканський”

Регіональний ландшафтний парк “Диканський” розташований у північно –східній частині Полтавської області в Диканському районі між селищем Диканька та р. Ворскла по лінії населених пунктів: Кратова Говтва, Олефірщина, Кардашівка, Писаревщина, Михайлівка, Проні, Ландарі.

Площа парку 11945 га.

Клімат парку помірно-континентальний з теплим літом. Середня температура липня +20,5 С , січня – 6,9 С. Середня кількість опадів 474 мм.

Організований парк відповідно до рішення другої сесії 22 скликання Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.94р.

Директор парку Безнос Віктор Іванович.

Територія РЛП “Диканський” схожа на всю Полтавщину в мініатюрі: із типовими дібровами, лучними степами, заплавними луками, балками, ярами, мальовничими краєвидами з блакитною стрічкою річки Ворскли, безмежними полями, стрункими лісосмугами, сучасними українськими селами.

До складу ДРЛП увійшли 5 пам’яток архітектури і 7 природоохоронних об’єктів.

Тріумфальна арка

(1820р.) є історичним символом Диканьки, побудована за проектом Луїджі Руска як парадний в’їзд до садиби Кочубеїв на честь приїзду Олександра І. Це єдиний в Україні пам’ятник, що увінчує тріумф перемоги нашого народу у Вітчизняній війні 1812 року з французами.

Миколаївська церква

збудована у 1794 році на околиці Диканьки під лісом за проектом М. Львова, який вперше застосував систему подвійного купола. В 1851-1852р.р. встановлено різьблений іконостас із мореного дуба.

Під церквою знаходиться родинний склеп Кочубеїв.

Поряд з церквою, збудована в 1810-1827 роках за проектом Луїджі Руска, дзвіниця.

Троїцька церква

(1780р.) що в центрі селища Диканька, збудована в стилі пізнього барокко, тісно пов’язана з творчістю М.В. Гоголя.

Троїцька церква

(1819р.) в с. Великі Будища (пам’ятник архітектури 19ст.), єдина що залишилась із десяти існуючих до революції.

Фесенкові горби

– загальнозоологічний заказник площею 70,2 га. Ланцюжок горбів тягнеться у пересіченій розлогій балці між селами Писаревщина і Великі Будища. Тут зберігся лучно-степовий ландшафт із барвистим угрупованням різнотравно-злакових степів. В заказнику успішно проводиться акліматизація степових тварин – байбаків.

Ялиновий гай

– це вікові насадження із ялини європейської на площі 4,5 га що є ботанічною пам’яткою природи. Ялини насаджені в 1907-1910р.р. на околиці Диканьки поряд Бузковим гаєм та Пивоварськими ставками.

Бузковий гай

(бот. пам. пр.) – парк площею 2 га, закладений у 20 роках 19ст. В кар’єрі, з якого брали глину для цегельного заводу Кочубея, було насаджено близько 100 видів бузку. Це місце проведення щорічного обласного свята “Пісні бузкового гаю”. Створювали дивовижний гай чехи-садівники, спеціально запрошені для постійної роботи в садах і квітниках Кочубеївського маєтку, для тяжко хворої доньки Віктора Павловича Кочубея – Ганни.

Кочубеївські дуби

(бот. пам.пр.) – це чотири велита віком 600-800 років, висотою 20-22 метри, діаметром 150-180 см. Ці дуби оспівані О. Пушкіним у поемі “Полтава”.За легендою біля цих дубів юна Мотря Кочубей зустрічалась гетьманом Мазепою.

Писарівщанський лісопарк

– пам’ятка садово-паркового мистецтва, площею 16 га., закладено на початку 19ст. Майже два соліття тому господарі Писарівщанського маєтку заклали парк на базі природної діброви. Намагаючись зберегти творіння природи і навіть дещо прикрасити її, вони не вирубали ліс на схилах, а гармонійно поєднали природний масив іздекоративними та садовими насадженнями. ПТУ-51 с. Писарівщина розміщене в будівлях ,які з1888р. до 1917р. належали Свято-Троїцькому жіночому монастирю. Пізніше там існувала Друга сільськогосподарська трудова колонія ім. В.І.Леніна. До нашого часу збереглися лише деякі споруди, які бережуть пам’ять про ті давні таємничі часи.

Відшарування пісковиків

– геологічна пам’ятка природи, яка знаходиться при в’їзді в с.Михайлівка. Це великі камені, схожі на гірські валуни, вкриті різнобарвними плямами лишайників.

Парасоцький ліс

– це ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, унікальний масив широколистяного лісу, відомий реліктовий центр Лівобережного Лісостепу. Зайнята ним площа становить 145 га.

Видовий склад рослин дуже багатий – 360 видів вищих рослин, 64 - мохів, 50 – лишайників, 100 – грибів, з них 6 – занесені до Червоної книги України, 5 – охороняються у Полтавській області, 2 види є малопоширеними в регіоні.Фауністичний комплекс нараховує майже 156 видів хребетних, з них 97 птахів, 42 ссавців, 10 земноводних, 7 видів плазунів.

Дійсно скарбом на теритоії РЛП “Диканський”є тихоплинна красуня річка Ворскла,

вона впадає у Дніпро. Притоки Ворскли – Мерла, Добришин,

Ковжига менш наповнені і пересихаючі, але це улюблені місця туристів, рибалок та грибників.

Щоб краще познайомитися з флорою та фауною річки можна вирушити в одно-, дво- або трьохденну туристичну подорож на човнах чи байдарках під керівництвом інструкторів та в супроводі екскурсовода РЛП “Диканський”. Маршрут починається в с.Лихачівка Котелевського району,

проходить через с.Карабазівка Зіньківського району, с.Кардашівка, с.Писарівщина, с.Михайлівка з відвідуванням пам’яток архітектури та природи даної місцевості: урочища Лапівщина, урочища Михайлівщина, Писарівщанського лісопарку, Фесенкових горбів, парку Антуана Томаса, відслонення пісковиків, Буцького озера, Личкових лоз, балки Полузир, Парасоцького лісу, чернечих печер.

Ночівля передбачена в будиночку лісника в селі Кардашівка, або в наметах.

Крім заповідних об’єктів на території Диканського району існує дуже багато мальовничих місць та живописних краєвидів, які приваблюють жителів району та туристів.

Пивоварські ставки

збереглися з кочубеївських часів. З джерела, що знаходиться у вершині Верхнього ставу брали воду для виготовлення пива, яке славилось у всій царській Росії.

Калиновий гай

площа якого 0,4га прекрасний весною, коли квітують кущі, чарівний восени, коли достигають кетяги і надзвичайно привабливий, коли впаде перший сніг на кроваво-червоні ягоди.

Березова алея

– улюблене місце відпочинку диканчан. Стрункі красуні доповнююють природній ансабль Пивоварського ставу та Бузкового гаю.

Миколаївський ліс

зачаровує в різні пори року. Ступивши до нього, замилуєшся красою кремезних дубів, ніжних лип та кленів. А навесні вабить до себе строкатий килим рясту, пролісків, конвалій.

Ставок “Острівок”

ділить Диканьку навпіл. В давні часи по греблі цього ставка проходила дорога від маєтку Кочубеїв до села. Посередині ставка було насипано острівець, який сполучався з берегом чудовим містком.

Троянівське водосховище

призначене для зрошення полів, створене в 1977 році в долині річки, займає площу 150,3га.Відпочиваючі мають можливість покататися на човнах і зайнятися спортивно-любительським рибальством адже тут водиться карась, щука, короп, окунь, лящ, лин, плотва. Водосховище межує з Сербинським полем,

на якому в січні 1658 році стався бій між військами Мартина Пушкаря та Івана Виговського, а через 10 років - битва між ворогуючими гетьманами П.Дорошенком та І. Брюховецьким.

Парк Антуана Томаса

в с.Михайлівка створений французом на зразок Булонського лісу в Парижі.

Село Чернечий яр

має цікаву історію і дивовижні краєвиди. Саме в околицях села проходили зйомки художнього кінофільму “Соняшники” (1969р) з Софі Лорен в головній ролі та фільм “Они шли на Восток” (1965р) з участю Жанни Прохоренко.

Чернечі печери

що є залишками Великобудищанського Преображенського жіночого монастиря, розташовані на крутих схилах Яковенкового яру. Печерний скит, який за передбаченнями діяв у 16-17 ст., приваблює своєю таємничістю, легендами, незвичною історією. Це унікальний пам’ятник археології – один з небагатьох, відомих в Україні.

Урочище “Ріг”

– це змішаний ліс з цінними породами листяних і хвойних дерев. Ще до першої згадки про Диканьку(1658р) лісом володів полтавський полковник Яків Остряниця. Саме тут, під лісом, селилися перші козаки – переселенці з Правобережної України, заснувавши козацькі слобідки Воронянку та Залісянку.

Балка “Полузир”

знаходиться по дорозі до с. Михайлівка. Саме тут, на Бикеті, поряд з невеликим ставком до революції на обширних плантаціях вирощувався хміль для знаменитого Кочубеївського пива. Тут розміщена база державного лісомисливського господарства “Диканське”, яке має 56,2тис.га мисливських угідь і пропонує різні види полювання, зокрема, на самця козулі, благородного оленя, дикого кабана, дикого кабана, пушного звіра.

Буцьке озеро

розташоване в старовинному куточку балки, у якому ще донедавна жили люди, де сходиться ліс із степом. В густих зарослях гніздиться багато водоплавної птиці.

Личкові лози

– це заболочена низина, куди на водопій до джерельних струмків під лозами полюбляють ходити лосі, козулі, кабани. Немов альпійські луки, приваблюють квітуючі лучні галявини біло-пурпурово-фіолетовими барвами різнотрав’я.

Олефірщинський могильник

розташований на водоріздільному плато річок Ворскла та Вільхова Говтва і складається з 31 насипу. Цей курганний могильник скіфського часу належить до відомих поховальних пам’яток поворсклянського землеробського населення V-IV ст.до н.е. Поряд сліди великого скіфського поселення , що входило в округу Більського городища.

Село Кардашівка

характеризується незайманістю природного ландшафту. Навколишні низинні ліси надзвичайно багаті їстівними грибами. Упритоці Ворскла Добришин з заплавами та численних сагах і плесах водиться багато риби. Неподалік впадає у Ворсклу р.Мерла – улюбленне місце туристів і рибалок. Урочище Лапівщина – це одне з небагатьох заповідних місць Полтавщини, де на заболочених луках гніздиться сірий журавель, занесений до Червоної книги України.

Всі вище згадані об’єкти можна відвідати, пройшовши еколого-пізнавальними маршрутами:

1. Життєвими стежками Кочубея. (Миколаївська церква – родинний склеп Кочубеїв – дзвінниця – Кочубеївські дуби – Бузковий гай – Березова алея – Калиновий гай – Пивоварські ставки і джерело – глиняний кар’єр )

2. Старовинними козацькими шляхами. (Урочище Ріг – Жуковий байрак – Сербинське поле – Троянівське водосховище)

3. Дорогами ченців. (Урочище Парасоцький ліс – Чернечі печери – Вовча криниця – Чернечий яр – Вершигора – Троїцька церква с.Великі Будища)

4. В край, де ховається тиша. (Фесенкові горби – пам’ятник борцям за Владу Рад – ПТУ №51 – будівлі Великобудищанського Свято-Троїцького монастиря – Писарівщанський лісопарк – р.Ворскла)

5. Фронтовими дорогами. (пам’ятник жертвам фашизму – пам’ятник Слави – пам’ятник воїнам-афганцям – пам’ятний знак біля спостережного пункту “Катюш” – місце першого залпу “Катюш” – пам’ятник Невідомому солдату)

6. Чим пахне літо. (балка Полузирь – ЛМГ “Диканське” – Личкові лози – Буцьке озеро – с.Михайлівка – виходи пісковиків – парк Антуана Томаса – поворсклянська долина – р.Ворскла)

Крім того дирекція РЛП “Диканський” пропонує пізнавальні екскурсії з елементами гри для учнів молодших класів, навчально-пізнавальні екскурсії для учнів середніх та старших класів, природоохоронні екскурсії.

І це ще не всі місця, які милують своєю чарівністю, приваблюють загадковістю і запам’ятовуються назавжди. Отож, завітайте до унікального, мальовничого, заповідного куточку Полтавського краю.

Дирекцією Ландшафтного парку створено і видано путівник "Туристичними стежками Диканщини", який містить інформацію про туристичний продукт Диканщини. Автор проекту фахівець з туризму ДЛП "Диканський" Черкаська Ірина Сергіївна

На конкурсі туристичних каталогів, об'явленого "Української Туристичної Газети", путівник "Туристичними стежками Диканщини" був нагороджений дипломом, безкоштовною підпискою на газету "Українська Туристична Газета" та заохочувальним призом